Краса родом з Петриківки

 

Петриківський розпис — декоративно-орнаментальне малярство, яке сформувалося на зламі ХІХХХ ст. на Дніпропетровщині. Назва походить від села Петриківка.

Особлива сторінка фольклорного пластично-просторового мистецтва — селянський хатній стінопис та оздоблення архітектури різьбленням: ліпниною (хоча останні не набули поширення). Селянський хатній стінопис дав могутній поштовх розвитку мистецького явища, відомого за межами України — Петриківського декоративно-орнаментального малярства, яке сформувалося на зламі ХІХ—ХХ ст.

Імена петриківських художниць Тетяни Пати, Ганни Павленко, Надії Білокінь, Оришки Пилипенко навіки увійшли до реєстру найвидатніших народних майстрів України. Їхню справу продовжили Марфа Тимченко, Федір Панко, Василь Соколенко, Зоя Кудіш і, нарешті, останнє покоління петриківчан, серед яких слід назвати подружжя Пікушів та Зінчуків, Наталку Рибак, Володимира Падуна, Олену Васильєву.

1958 року за ініціативою Федора Панко була створена фабрика петриківського розпису, що проіснувала до початку 2000-х років. За радянських часів на фабриці працювали близько півтисячі людей. Петриківські тарілки, скарбнички та інші сувеніри були візитівкою України, їх експортували до 80 країн світу.

2011 року фабрику було знищено: невідомі демонтували верстати та преси.

На сьогодняшній день близько 200 місцевих мешканців розмальовують тарілки у себе вдома. Також існує центр народного мистецтва, в якому працюють чотири десятки майстрів.